Сучасні телескопи

НАЗЕМНІ

У 2014-му році вершину гори Сьєрра-Амазоне у чилійській пустелі Атакама було ефектно зрізано. В результаті сформувалося пласке плато.
Воно стало першою стадією найамбіційнішого проекту Європейської південної обсерваторії — будівництво Європейського надзвичайно великого телескопа, або E-ELT.

E-ELT

Головне дзеркало, діаметр якого складає 39 метрів, та захисний купол висотою 80 метрів,
E-ELT - рефлектор, так само як і інші великі астрономічні телескопи.
Для його роботи потрібні дзеркала, яких буде всього п’ять.
Компактність телескопа якраз забезпечується відбиванням світла з одного дзеркала на інше.Головне дзеркало сегментовано, воно містить 798 окремих частин, які разом дають відбивну поверхню діаметром 39 метрів.
Особливо цікаве дзеркало М4. Воно дуже тонке та гнучке, по суті воно є серцем адаптивної оптики E-ELT. Завдяки цьому E-ELT зможе створювати зображення об’єктів приблизно у 15 разів більш чітких, аніж космічний телескоп Габбл.

Великий телескоп Канарських островів

Великий телескоп Канарських островів (ісп. el Gran Telescopio de Canarias) — телескоп-рефлектор обсерваторії «Дель Рок де лос Мучачос» на Канарських островах (о.Пальма, м. Лас Пальмас) в Іспанії. Телескоп має дзеркало діаметром 10,4 м, котре складається з 36 шестикутних сегментів, і передову технологію спостереження за космічними тілами. Став до ладу 24 липня 2009 р. і на той час був найбільшим у світі. На церемонії були присутні король Іспанії Хуан Карлос I, міністр науки й інновацій Кристина Гармендіа, деякі інші керівники, а також представники наукових кіл.

Very Long Baseline Array

Це система з десяти радіотелескопів, які експлуатуються віддалено з Центру діяльності масиву, розташованого у Сокорро, Нью-Мексико, в рамках Національної радіоастрономічної обсерваторії (NRAO). Ці десять радіоантен працюють разом, як масив, який утворює найдовшу в світі систему, яка використовує радіоінтерферометрію з наддовгою базою. Найдовша база, доступна у цьому інтерферометрі становить 8 611 км.

Будівництво антенного масиву почалося в лютому 1986 року і було завершено у травні 1993 року. Перші астронометричні спостереження з допомогою всіх десяти антен були проведені 29 травня 1993 року. Загальна вартість будівництва масиву склала близько $85 мільйонів.

Кожен приймач у масиві складається з параболічної антени 25 метрів в діаметрі та прилеглої будівлі контролю. Остання містить обслуговуючу електроніку і машини приймача, в тому числі електроніку з низьким рівнем шуму, комп'ютери, блоки зберігання даних та машини, які забезпечують рух антени. Кожна з антен приблизно заввишки з десятиповерховий будинок (коли спрямована вертикально вгору) і важить близько 218 тонн.

Сигнали від кожної антени записуються у блоки з жорстких дисків приблизно один терабайт  кожен, а на інформацію ставиться мітка часу з допомогою атомного годинника. Як тільки диски завантажуються інформацією, їх перевозять до Центру діяльності масиву ім. Піта В.Доменічі у NRAO в Сокорро. Там інформація проходить обробку сигналу в потужний набір цифрових комп'ютерів, які здійснюють інтерферометрію. Ці комп'ютери також роблять поправки на обертання Землі, невеликі зрушення в земній корі з плином часу та інші дрібні похибки вимірювання.

Це високотехнологічне обладнання для сучасних астрономічних досліджень. Він представляє собою телескоп з двома велетенськими дзеркалами діаметром 8,4 метри. LBT розміщений на висоті 3190 метрів над рівнем моря на горі Грем в Аризоні. Змонтовані дзеркала на одній поверхні і одночасно наводяться на різні космічні об'єкти. За схожість з біноклем і дала назву телескопу.

Великий бінокулярний телескоп

Телескоп був побудований в жовтні 2004 року та побачив перше світло з єдиним на той час дзеркалом 12 жовтня 2005 року, яке дало змогу побачити NGC 891. Друге основне дзеркало було встановлене в січні 2006 року та стало до ладу в січні 2008 року.

Перші одержані зображення поєднали ультрафіолетовий та зелений колір та підкреслили масивні ділянки недавно сформованих гарячих зір. Друге зображення поєднало два темно-червоних кольори, щоб висунути на передній план більш гладкий розподіл старіших, холодніших зір. Третє зображення поєднало ультрафіолетове, зелене, глибоке червоне світло та показало структуру гарячих, прохолодних зірок у галактиці.

Це астрономічний інтерферометр з антен радіотелескопів розміщених у пустелі Атакама, що розміщений у північній частині Чилі. Оскільки значна висота місцевості й сухий клімат мають вирішальне значення для астрономічних спостережень на міліметрових довжинах хвиль (внаслідок поглинання у цьому діапазоні молекулами води, що міститься в земній атмосфері), то цей радіотелескоп споруджується на плато Чайнантор, на висоті близько 5000 метрів над рівнем моря.

Великий міліметровий радіотелескоп Атаками

Телескоп складається з 66 круглих антен діаметром 12 і 7 метрів, для спостережень у міліметровому й субміліметровому діапазонах довжин хвиль. Очікується, що він забезпечить надходження нових даних для вивчення процесу зореутворення в ранньому Всесвіті, надасть детальні зображення ділянок навколо близьких зірок, де відбувається утворення екзопланет.

Гігантський Магелланів телескоп

Гігантський Магелланів телескоп (Giant Magellan Telescope), ГМТ — наземний телескоп з апертурою близько 24,5 метрів, що будується на піку Лас Компанас в чилійській пустелі Атакама.

ГМТ забезпечить до 200 разів більшу чутливість і вчетверо більшу роздільну здатність зображення, ніж у найсучасніших космічних телескопів сьогодення.

Тридцятиметровий телескоп

Тридцятиметровий телескоп  — проект великого телескопа спорудження якого на Мауна-Кеа — найвищій горі Гаваїв — викликало суперечки через те, що частина корінних гавайців вважають гору священною. TMT мав стати найбільшим телескопом у діапазоні видимого світла на Мауна-Кеа

Як зрозуміло з назви, загальний діаметр дзеркала цього телескопа, складеного з майже п’яти сотень прецизійно встановлених шестикутних сегментів, досягне 30 метрів. Очікується, що ТМТ буде вперше випробуваний 2027 року.

ALMA

Зараз найпотужнішим антенним масивом планети є ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array), що містить 12 семи- і 54 дванадцятиметрових рефлекторів із сумарною збиральною поверхнею 6570 квадратних метрів, які можуть рухатися по плато Чахнантор у чилійських Андах, утворюючи віртуальний телескоп з еквівалентним діаметром до 16 кілометрів.

Космічний телескоп «Габбл»

Американський оптичний телескоп, розташований на навколоземній орбіті 1990 року. Спільний проект NASA і Європейського космічного агентства (ЄКА). Телескоп названо на честь Едвіна Габбла.

Телескоп «Габбл» — унікальна багатоцільова орбітальна обсерваторія, найбільша серед запущених у космос у XX сторіччі. Є першим апаратом із серії «Великі обсерваторії».

Попри невдалий початок роботи (телескоп було запущено на орбіту із дефектом головного дзеркала) зусиллями космічної експедиції дефект вдалося майже повністю компенсувати, що надало змогу наблизитися до розрахункових характеристик. Подальші експедиції вдосконалили телескоп і за його допомогою здійснено багато важливих спостережень.

Станом на 2019 рік телескоп працює і може використовуватися до 2030—2040. Його наступник James Webb Space Telescope (JWST) запланований до запуску в травні 2020.

Коректування аберації телескопа. Знімок галактики М100 до і після встановлення COSTAR

Космічна обсерваторія, що працювала на орбіті Землі з 1991 по 2000 рік і детектувала випромінювання в інтервалі від 20 кеВ до 30 ГеВ. Телескоп «Комптон» належав до програми НАСА «Великі оберваторії», запускався другим після телескопа «Хаббл». 

Гамма-обсерваторія «Комптон»

Обсерваторія складалася з 4 головних телескопів на одному кораблі, які спостерігають у рентгенівському та гамма-діапазонах, а також з різноманітних спеціалізованих приладів та детекторів. Він був виведений на низьку опорну орбіту висотою 450 км, щоб уникнути радіаційних поясів Ван-Аллена. На той час обсерваторія мала найбільше корисне астрофізичне навантаження (17 т).

Місяць, видимий телескопом «Комптон» у гамма-променях, більших за 20 МеВ.

Космічний телескоп «Спітцер»

Саме в інфрачервоній (тепловій) області знаходиться максимум випромінювання слабосвітної речовини Всесвіту — тьмяних остиглих зірок, позасонячних планет і гігантських молекулярних хмар. Інфрачервоні промені поглинаються земною атмосферою і практично не потрапляють з космосу на поверхню, що робить неможливою їхню реєстрацію наземними телескопами. І навпаки, для інфрачервоних променів прозорі космічні пилові хмари, які приховують від нас багато цікавого, наприклад, галактичний центр.

Область зореутворення W5 в сузір'ї Кассіопея.

Космічний телескоп «Чандра» — космічна обсерваторія, запущена НАСА 23 липня 1999 (за допомогою шатла «Колумбія») для дослідження космосу у рентгенівському діапазоні. Названа на честь американського фізика та астрофізика індійського походження Чандрасекара, який викладав у університеті міста Чикаго з 1937 до своєї смерті 1995 року і був відомий, переважно, своїми роботами про білих карликів.

Космічна рентгенівська обсерваторія «Чандра» 

Скупчення Персея

Космічний телескоп НАСА, призначений для пошуків екзопланет. Названий на честь Йоганна Кеплера (1571—1630), німецького філософа, математика, астронома, астролога і оптика.

Первинний підрядник — «Ball Aerospace». Телескоп був запущений 7 березня 2009 з космодрому на мисі Канаверал в штаті Флорида. На орбіту апарат вивела ракета-носій Delta II. 

Орбітальний телескоп «Кеплер»

Двічі, в січні 2006 і в березні 2006 запуск відкладався через фінансові проблеми. Спочатку місія була розрахована на 3,5 роки, але згодом її продовжили. У 2015 році допоміг знайти екзопланету K2-18b, що як пізніше виявилося, знаходиться у зоні, придатній до життя, та у атмосфері якої є значна кількість водяної пари.

Після дев'яти років експлуатації, запас палива реактивної системи керування на борту телескопа було вичерпано, і НАСА оголосила про завершення роботи апарата 30 жовтня 2018 року.

Американська орбітальна інфрачервона обсерваторія, що призначена на зміну космічному телескопу «Габбл».

Початкова назва — «Космічний телескоп нового покоління» (Next-generation space telescope — NGST). У 2002 році названий на честь другого керівника NASA Джеймса Е. Вебба (1902—1992), що керував агенцією в 1961—1968 рр.

Проект здійснюється шляхом міжнародної співпраці 17 країн, на чолі з NASA, зі значним внеском Європейської та Канадської космічних агенцій.

Космічний телескоп ім. Джеймса Вебба

Зеркала Габла та космічного телескопа ім. Джеймса Вебба